Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Гарно пишете. Можна одне зауваження? Постарайтеся уникати "слів-наповнювачів", тобто слів необхідних тільки для збереження розміру у рядку. "Моя надія мов те листя опада," Слово "те" у даному випадку вимагає порівняння (яке?), якого у вас не має (а листопад у третій строфі стоїть надто далеко, на мою думку, щоб зв'язати усе разом). Мені здається, що краще було б сказати: моя надія наче (ніби) листя опада, то тоді в поєднання з виразом "чекаю снігу" рядочок звучав би краще. А Ви як думаєте? Комментарий автора: Дякую! Так дійсно краще... Я врахую Вашу пораду.
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
