У ніг своїх учнів схилився Спаситель,
Щоб кожен із них міг любов зрозуміть.
І як дивувались, коли ти,- Учитель;
Наливши води, почав ноги їм мить…
О, як не приємно дивитись на Того,
Який був достойний престолу царя.
А Він, мов той раб, обмиває їх ноги.
В очах Його світить любові зоря…
Петро здивувався, - Ніколи не вмиєш!
Христос же з любов’ю йому відповів:-
«Мій друже тепер ти, не розумієш,
Тобі це роблю я, щоб ти зрозумів…»
__________________________________
Тож треба усім нам брати нахилитись,
Один перед одним , і ноги обмить…
Немовби дитя, перед братом смиритись;
Не словом, а ділом, братів полюбить…
Левко Поперечный,
Эверетт .США
Сколько нам небо дарует чудес!
Люди же тянутся очень к земному...
Жить не землёю, а сводом небес,-
Значит всё видеть совсем по другому!..
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Спасибо, дорогой брат! как нам сегодня не достает склоняться друг перед другом,и омыть ноги братьев...
Дед Вася
2009-07-01 23:08:25
Цю Заповідь нову:"І словом і ділом
Любити братів!"- нам Христос заповів!
Він будучи Богом, омив смертне тіло,
Ті ноги, як раб, своїм друзям омив.
Навік заповів,щоб усі так робили!
І словом і ділом любов докажіть!
Мабудь і за це розп'яли Його, вбили,
Бо й зараз брати так не хочуть їх мить!
Надежда
2009-07-14 17:15:38
Виталий, прекрасно! Просто, лаконично,доступно.Будьте благословенны! С Вашего разрешения буду в своей общине (баптистская церковь) читать Ваши стихи. Аминь?
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
